Шукати в цьому блозі

понеділок, 17 жовтня 2016 р.

КУРВА
Коли щодень проживаєш так, що волосся стає сторчма,
Погляд надвечір виблискує потойбічним неоновим жахом.
Хочеться випити. Але...
- Ти ж, курво - жінка! Тобі не пасує корчма!
Ні, як антидепресант, ні, як снодійне. Взагалі, не пасує, нахер!
Бо ти, курво - жінка! І поміж іншим: до сліз і до сентиментів - мати!
Ти даруєш життя і до нього ще - купу речей хороших і різних.
Ти повинна щодня, і над собою також, працювати і працювати
До сьомого поту, падіння з ніг і мозолів наскрізних
На руках, на душі, на серці. І на колінах - то від поклонів,
Котрі битимеш в церкві, як пор'ядна ґаздиня галицька.
Ти маєш носити хрестика, вишиванку і щиро вірити в забобони,
Щоб раптом чогось непобожного з тобою, курво, не сталося.
Ти маєш жити за приписами і чітко ходити по струночці,
На всі замки зачиняти двері і щільно змикати штори із темним підбоєм.
Бо ти, курво - жінка! І тобі не пасує, навіть, самій на вулиці,
Тобі, взагалі-то, самій пасує виключно наодинці з собою.
А взагалі-то: жінко, тобі не пасує геть нічого такого,
Що не входить в шаблони, не вміщається в рамки й догмати.
Все тому, що колись ти уклала угоду з Богом,
Згідно котрої маєш терпіти і долю хрестиком вишивати.
Радість - червоним, а решту життя - класично,
Але, не так, щоб моторошно, лише світло-чорними переливами.
Ти маєш , курво, бути, як приклад, і вірити оптимістично
У те, що прірва - то вхід до раю. І ще й бути від цього щасливою.
Ти маєш стриматись, витримати і ще все на собі тримати.
Ти мусиш втриматись, якщо навіть, летиш до урвища.
Відшукай соломинку! Ти ж до сліз і до сентиментів - мати.
Бо ти, таки, жінко, і курва ще!
*****
Щось так надто по-галицьки ритуальні не замовкають круки,
Крильми небо збивають над прірвою соматично-сонного міста.
Все буде добре, коханий! Тільки втримай мене за руку,
Коли соломинка не витримає і трісне...

(c) Любов Бурак

Немає коментарів:

Дописати коментар