Холоднеча. Кохана, чи чуєш яка холоднеча?
"Смертний протяг", - сказала би Марта, а Марта знає сенс.
Не врятує ніщо - ні мовчання, ні зустріч, ні втеча, -
не врятує ніщо, бо у холод зникає все.

Хоч неначе й немає зими - ні заметів, ані заметілі.
Холоднеча суха, мов запущений туберкульоз.
Лиш на тілі відбитки одеж, що недавно безславно зотліли
в намаганні згоріти. Можливо згоріти всерйоз.

Проростає цибуля, і яблука в'януть потроху.
Розсипається в прах великодній вінок на стіні.
Допиваю вино, що бродило минулого року,
і жбурляю пляшки за вікно, в неіснуючий сніг.

Холодеча стерильна, і марно чекати предтечу.
Ще Різдво не прийшло і, напевно, уже не прийде.
Я ховаюсь в кімнатах, натягую шкури на плечі,
та сховатись від цього, кохана, не можна ніде.

Треба вбрати, кохана, ці шкури, поїджені міллю,
і виходити з дому, і переступати поріг,
і рушати на південь, у край, де ще є заметілі,
щоб упасти обличчям у білий, незайманий сніг. (с) Іздрик